П'ять найбільш неординарних жінок-правительок в історії ФОТОрепортаж

Цариці та королеви, які назавжди змінили світ

Фанати серіалу «Гра престолів» відзначають, що до поточного сезону сценаристи максимально посилили жіночих персонажів, а чоловічі на їх тлі якось зовсім загубилися. Багатьом це не подобається, адже в серіалі описується середньовіччя, хоч і фентезійне. А в ті часи жінки найчастіше грали вкрай непомітну роль в суспільстві.

На це можна відповісти, що і у справжній історії людства бували жінки, які, незважаючи на громадську думку, не тільки приходили до влади, але ставали блискучими монархами. Про таких царівн та королев ми сьогодні і поговоримо.

Хатшепсут

Найчастіше, говорячи про жінок з Стародавнього Єгипту, згадують Клеопатру. Але її якраз складно назвати твердим і самостійним правителем, вона була повністю підконтрольна Риму. І взагалі, Клеопатра - персонаж складний і трагічний. А ось Хатшепсут, яка правила Єгиптом за півтори тисячі років до Клеопатри, дійсно справляє враження дуже твердого та розважливого монарха.

Її ім'я перекладається приблизно як «справжня попереду благородних дам», і правила вона 21 рік і 9 місяців. Будучи дочкою фараона Тутмоса I вона не могла претендувати на престол, адже живий був син фараона Тутмос II. Заради збереження чистоти крові Хатшепсут вийшла заміж за рідного брата. Після його смерті фараоном став Тутмос III, його син від наложниці Ісіди, якому тоді було всього 12 років. А цариця залишилася при ньому регентом. Але регентство не входило в її плани. Спираючись на жерців бога Амона, частину аристократії та воєначальників, вона усунула пасинка від влади і була коронована як фараон Мааткара Хенеметамон.

Незважаючи на жорсткість характеру Хатшепсут і її волю до влади, при ній Єгипет жив досить мирно. Особливо вона прославилася, як фараон-будівельник. У роки її правління був зведений Карнак і заупокійний храм в Дейр аль-Бахрі.

До речі, пасинка вона не ображала, при ній він став воєначальником, який неодноразово брав перемоги над бунтівниками в Палестині і Сирії. Але після її смерті він поспішив прибрати всі її вівтарі та взагалі стерти ім'я Хатшепсут з пам'яті єгиптян. Все-таки колись вона не дала йому стати фараоном.

У Цзетянь

Єдина жінка в чотирьохтисячолітньої історії Китай, яка носила титул Хуанді, тобто імператора. Бували, звичайно, випадки, коли Китаєм тимчасово правили імператриці, що чекали, поки підростуть сини. І тільки У Цзетянь вирішила правити одноосібно і просиділа на троні близько сорока років, з 665 року до 705-го.

Дивовижна історії імператриці почалася при дворі імператора Тай-цзуна, куди вона потрапила, як наложниця. Але їй пощастило, її офіційно визнали матір'ю сина імператора Гао-цзуна, так що становище при дворі стало, скажімо так, офіційним.

Після смерті чоловіка він спочатку садила на трон трьох своїх синів по черзі, які були повністю їй підконтрольні. А в 690 році вирішила, що можна управляти країною самостійно та відсторонила від влади сина Жуй-цзуна.

Період правління У Цзетянь оцінюється по-різному. З одного боку, в ті роки Китай розширився територіально, процвітала торгівля та мистецтва. З іншого - імператриця була досить жорстока до потенційних конкурентів. А ще з допомогою державної пропаганди створила повноцінний культ своєї особистості. Її належало порівнювати з матір'ю Лао-цзи і буддою Майтрея. До того ж в старості вона почала страждати недоумством. Після її смерті на трон знову сів один з її синів.

Елеонора Аквітанська

Одна з найвпливовіших жінок Європи епохи Високого середньовіччя. Елеонора була дочкою герцога Аквітанського Гильома Х, який видав її заміж за французького короля Людовика VII, коли їй було всього 15 років. Згідно зі спогадами сучасників, чоловіка Елеонора не любила, але прожила з ним у шлюбі 2 років. І навіть взяла участь у Другому хрестовому поході 1147 року.

Згодом шлюб Елеонори і Людовика був анульований. Офіційною причиною стала їх далека спорідненість. Але королева залишилася королевою, адже майже відразу вийшла заміж за англійського короля Генріха II. З чуток, саме вона отруїла його коханку Розамунду, за що король заточив її в башті. Крім справ амурних, сварка Генріха і Елеонори мала і суто економічні причини. Справа в тому, що король заклав частину земель рідний для королеви Аквітанії без її відома.

У боротьбі проти Генріха Елеонору підтримав їх син Річард (майбутній король Річард Левове Серце). Після смерті короля, він звільнив мати з ув'язнення і вона стала активно брати участь в європейській політиці.

Але в 1199 році Річард помер від зараження крові, після того, як під час облоги замку Шалю-Шаброль йому в шию потрапив арбалетний болт. Королем Англії став нелюбимий син Елеонори - Іоанн. Після цього вона відійшла від суспільного життя і померла в абатстві Фонтевро у 1204 році.

Єлизавета I

Так склалося, що з англійських королев найчастіше згадують Вікторію. Дійсно, Вікторія правила довгі 64 роки, з нею Британія пережила майже все XIX століття, науково-технічну революцію, чимало воєн і потрясінь.

Але хотілося б звернути увагу на іншу королеву, яка правила Англією за два століття до Вікторії. Це Єлизавета I з династії Тюдорів. Справа в тому, що саме її період правління став тим першим поштовхом, який дав старт перетворенню Англії з просто однієї з країн в Європи в світового гегемона і володарку морів.

Слідом за своїм батьком Генріхом VIII, Єлизавета рішуче порвала зв'язки з Католицькою церквою, була за це відлучена від церкви, але своїми рішучими діями довела, що думка Ватикану її не турбує. Саме в роки її правління англійці остаточно здолали іспанців на море, розгромивши Непереможну Армаду. Почалася активна колонізація, в тому числі і Індії, де була заснована знаменита Ост-Індська компанія.

Після довгих 45 років правління, Єлизавета залишила велику процвітаючу країну.

Вігдіс Фіннбогадоуттір

Але досить про королев. Серед президентів сучасних демократичних країн теж вистачає блискучих жінок. Наприклад, Вігдіс Фіннбогадоуттір, яка чотири рази переобиралася президентом Ісландії.

Дивно, але вона ніколи не займалася політикою, а, закінчивши навчання в Копенгагені за фахом «Історія театру», керувала Національним театром Рейк'явіка. Доля занесла її на посаду президента, де Вігдіс проявила себе з найкращої сторони. З 1980 року, коли вона була вперше обрана, Ісландія пережила серйозний економічний і культурний підйом.

У 1996 році вона сама відмовилася обиратися на п'ятий термін і зайнялася громадською діяльністю, очоливши Всесвітню рада жінок-лідерів і ставши послом доброї волі ООН.

Джерело: https://znaj.ua