Путін став для Заходу витверезним моральним і політичним випробуванням
При президентові Обамі, Ангелі Меркель, Франсуа Олланду і подібних до них керівниках ліберальну ідею звели до боротьби за права трансгендерів на користування підходящими їм санвузлами. А світ у цей час вирує
Похмурі дні настали для прихильників ліберального світового порядку — або "глобалістів", якщо використовувати образливу термінологію онлайнових поплічників Дональда Трампа.
Ліберальна ідея, як називають філософську концепцію прав особистості і вільних ринків та яка лежить в основі політики пануючого напрямку на Заході, піддається нападкам і впадає в немилість. Черговою і вельми невтішною ознакою цієї тенденції став прихід Трампа до влади у Великій старій партії. Республіканці, які були співавторами післявоєнного ліберального порядку, сьогодні покладають свої надії на такого кандидата в президенти, який ганьбить НАТО, закликає анулювати важливі торговельні угоди і просторікує про те, що закордонні банкіри та підступні американці мають намір знищити суверенітет США.
Що б не сталося 8 листопада, ці антиліберальні тенденції ослабнуть не скоро — у Європі точно. Противники лібералізму знають, чого хочуть, знають, як поширювати свої ідеї і світогляд в епоху твіттерівських тролів. Трамп — не перший, хто завдав удару по "глобалізму" як по ворогу доброчинної національної солідарності. Такі ідеї набагато глибше вкорінені в Європі, де трампівські однодумці більш дисципліновані і чіткіше висловлюють свої погляди. Марін Ле Пен не змусиш нести нісенітницю про вільну асоціацію.
І що найважливіше, противники лібералізму знайшли собі світового лідера, і ним став не Трамп, а Володимир Путін. Російський диктатор за допомогою своїх гламурних широкомовних мереж надає підтримку і дає поштовх дружнім по відношенню до Москви партіям Заходу, особливу увагу приділяючи крайньому правому флангу. Але лібералам приносять набагато більше користі не його пропагандистські зусилля, а та ідеологічна альтернатива, яку пропонує Путін. Антиліберали знову радіють, створюючи конкуренцію ліберальній ідеї. (Ісламізм хоч і є варварським та кровожерливим, але він ніколи не був серйозним суперником.)
Путін став для Заходу витверезним моральним і політичним випробуванням, своєрідним іспитом на міцність.
Ось одна з версій такого іспиту. Ви вважаєте, що Путін очолює мафіозний авторитарний режим, який вбиває інакомислячих і погрожує західній безпеці та інтересам? Чи ви бачите в ньому уособлення національного суверенітету і християнської енергії, оплот боротьби з лібералізмом, що більше думає про ванні кімнати для трансгендерів, ніж про охорону західних кордонів та допомогу робітникам, які страждають від глобалізації?
Немає ніякого секрету в тому, що майже всі антиліберали в Європі дотримуються останньої точки зору. "Національний фронт" Ле Пен у Франції, рух "Альтернатива для Німеччини", угорська правляча партія Фідес і ще більш огидна "Йоббік", Австрійська партія свободи, британська Партія незалежності Сполученого Королівства UKIP — всі вони тим чи іншим чином вітають путінський проект. Прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан найбільш чітко висловив свою позицію, розмірковуючи у 2014 році про побудову "неоліберальної держави" за образом і подобою Росії (і Китаю).
Трамп, між тим, неодноразово захоплювався Путіним і навіть спробував виправдати порушення прав людини в Росії, заявивши, що американський уряд не менш жорстокіший. Його захисники з Республіканської партії кажуть, що очевидна близькість Трампа до Кремля не носить ідеологічний характер. Однак цей торговець нерухомістю з Нью-Йорка досить часто і послідовно робить такі заяви, які вказують на те, що відмінною рисою Трампа є не тільки особиста пихатість, але і явна любов до Путіна.
Тим, хто хоче зберегти в нашому світі створене лібералізмом безпрецедентне процвітання і культурний динамізм, недостатньо твердити про те, що Путін керує бандократією.
Недостатньо вказувати на те, що, імовірно, глибоко віруючий Путін прагне серйозно обмежити в Росії культову та місіонерську діяльність всіх вір, крім російського православ'я, і що православ'я ніяк не протидіє кремлівській корупції.
І нарешті, недостатньо відзначати, що цей поборник суверенітету намагається підпорядкувати собі суверенні держави на пострадянському просторі.
Більшість виборців у Європі і США розуміють все це, незважаючи на те, що на одну тільки Russia Today Кремль щорічно витрачає 300 мільйонів доларів. Вони розуміють, і тим не менш, чіпляються за лідерів, які не пройшли моральне випробування Путіним. Головна причина полягає в тому, що ліберальний порядок в останнє десятиліття потерпає від нікчемних лідерів по обидва боки Атлантики.
При президентові Обамі, Ангелі Меркель, Франсуа Олланду і до них подібних керівниках ліберальну ідею звели до боротьби за права трансгендерів на користування підходящими їм санвузлами. А світ у цей час вирує. Для Обами ліберальний порядок полягає в нескінченному багатобічному підході і дипломатичній процедурі заради неї самої. Європейський лібералізм, який відчуває тиск з боку Меркель і Олланда, дійшов до того, що рішенням усіх криз сьогодні вважається принцип "більше Європи", тобто, більше норм і бюрократії Європейського Союзу.
Ліберальні лідери не можуть собі дозволити так довго виглядати слабкими, інакше і ліберально-демократична модель теж буде виглядати немічною та неміцною — а путінська альтернатива рішучою і сильною. Мабуть, міняти цей ідеологічний баланс сил доведеться президенту Гілларі Клінтон. Будемо сподіватися, що всі свої, імовірно, центристські спонукання вона принесе з собою в Овальний кабінет. Поки нас не може тішити те, що республіканський кандидат, який настільки явно провалив випробування Путіним, начебто йде до поразки на виборах.
Сохраб Ахмарі
Источник: http://ua.112.ua/
