Майстер спорту України, призер чемпіонатів світу і Європи. І ще: він абсолютно нічого не бачить.

Майстер спорту України з паратріатлону, призер багатьох чемпіонатів світу та Європи, масажист, до якого шикуються черги, реабілітолог та громадський діяч. І він абсолютно нічого не бачить. Броварчанин Василь Закревський розповів, як йому вдається жити на повних вітрилах.

Зір я втратив в 6 класі, а до того приблизно два роки він поступово погіршувався. Була травма, потім невдало впав, в результаті лікарі допомогти не змогли.

Коли перестав бачити, то до 9-го класу сидів удома, думав, що життя скінчилося. Зникли друзі, від мами теж всі відвернулися, ми, як у вакуумі, були. Тільки вчителі зі школи приходили займатися уроками. 

Потім в 15 років я зрозумів, що досить жаліти себе, потрібно щось робити і бути корисним суспільству. Закінчив курси масажу і курс "Оператор комп'ютерного набору". Вивчив шрифт Брайля буквально за кілька тижнів, щоб вчитися. 

Пішов в медучилище на "Сестринську справу і масаж". На заняття мене привозила мама, сиділа і чекала. Дякую їй величезне. 

Потім вже вступив до університету на факультет "Фізична реабілітація". Зараз ось входжу в нашу параолімпійську збірну, працюю масажистом.

СПОРТ

У 18 років я прийшов в басейн, щоб не було проблем зі спиною. Мій перший тренер Тарасов Валерій Петрович тоді сказав: "У тебе все вийде, займайся серйозно". Я з ним погодився і почав працювати. 

Потім у мене з'явився інший тренер, Стельмах Анжела Олександрівна, яка запропонувала займатися тріатлоном (плавання, велогонка і біг по шосе). Вона ж познайомила мене з Ромою Королем – моїм другом і гайдом. Це мій зрячий партнер, з яким ми виступаємо разом. Перший наш міжнародний старт був в 2013 році на чемпіонаті Європи. 

Ми зайняли 1-е місце, але нас дискваліфікували за неправильну прив'язку. Ми пливли, зв'язані пояс до поясу, а за правилами прив'язка повинна була бути від його пояса до моєї ноги. 

А в 2013 році Україна відправила нас до Лондона на Чемпіонат світу, ми там зайняли 2-е місце. Зараз готуюся до параолімпійських ігор в Токіо в 2020 році.

Разом з гайдом і другом.

БІГОВИЙ КЛУБ ДЛЯ НЕЗРЯЧИХ

Якось після змагань нам з Ромою прийшла в голову ідея створити клуб бігу для незрячих. Їх дуже важливо залучати до спорту: біг надає таким, як я, впевненість в собі, допомагає краще орієнтуватися в просторі. 

І в 2014 р. я заснував клуб Guide Runner, в якому слабозорі і незрячі спортсмени бігають в зв'язці зі зрячими гайдами. Тепер два рази в тиждень у нас тренування: влітку на стадіоні, а взимку на манежі. 

Ще я відкрив неприбуткову організацію ОНЛАЙН, яка розшифровується як "Організація незрячих людей, активних й незалежних". Тут вчимо GPS-навігації, орієнтації з тактильною тростиною, спеціальним комп'ютерним програмам, англійської.

НАДЛИШОК ЕНЕРГІЇ

У мене є теорія, чому здорові люди займаються дурницями (п'ють, страждають, що у них все погано, роблять спроби суїциду). Я вважаю, що це все через надлишок енергії. 

Тому їм нудно, і вони починають всякі дурниці робити. Коли людина стикається з якоюсь проблемою, наприклад, зі здоров'ям, то вона вже мотивує на вчинки і зростання. 

Я вважаю, що кожному дається 24 години на добу і 7 днів на тиждень, щоб він цей час провів з користю: зайнявся справжніми добрими ділами, допомагав комусь, працював над собою.

ВІЛЬНИЙ ЧАС І МАСАЖ

Його не так багато. Коли холодно, я тренуюся вдома на біговій доріжці або велостанку. До Києва доводиться їздити майже кожен день: постійно то справи якісь, то тренування. Коли масаж роблю або займаюся на біговій доріжці, то книжки слухаю. 

Ще мені подобається флай-йога, ось уже рік нею займаюся. Щороку підвищую кваліфікацію: якісь нові курси з масажу проходжу. 

Навчився кінезіологічному тейпуванню: на м'язи наклеюють спеціальні стрічки, щоб їх підтримувати.

Екстремал. Василь любить випробувати себе на міцність:
нещодавно стрибнув з парашутом.

Джерело:segodnya.ua/