Лист дівчатам, які вважають себе невдахами в 30 років

Журналіст Ерін Ніколь написала лист дівчатам, які переступили тридцятирічний рубіж, але так і не почали жити на задовільному рівні розмірене життя дорослої жінки - з чоловіком, дітьми та іпотекою.

На цьому тижні мені виповнюється тридцять з хвостиком. Я не називаю точний вік, тому що на моєму тлі інші співробітники - немовлята. Я не хочу обідати в поодинці, суспільство вселило мені, що старіння - е то провал. Так що я намагаюся врятувати себе від відчаю шляхом заперечення і самообману, намагаюся не думати про реальний віці і переконую себе, що виглядаю на 25.

Я соромлюся свого віку. Проблема старіння не схожа на інші життєві випробування, коли терпиш невдачу, встаєш і намагаєшся знову. Я не можу стати молодше, мій вік не підлягає обговоренню і коригуванню. Я намагаюся не визначати себе через вік, але оточуючі не так люб'язні.

На довершення я не виконала ні пункту зі списку цілей, яких людина мого віку повинен досягти. У мене немає партнера, дітей. На банківському рахунку лежить смішна сума. Я навіть не мрію купити власне житло, у мене ледь вистачає коштів на оренду.

Зрозуміло, я не думала, що моє життя в 30 років буде таке. День народження - відмінна можливість поринути у непродуктивний жаль і переживаня. Коротке резюме: мені виповнюється «тридцять з хвостиком», я приховую вік і переживаю. Але знаю, що не самотня. Багато хто думав, що доросле життя буде виглядати інакше. Я рада, що вона не така, як я уявляла. У мене є на це чотири причини.

пригоди

Я виросла в маленькому містечку. У вільний час читала книги і мріяла про пригоди. Наша сім'я нікуди не їздила, поїздки до родичів у сусіднє містечко не береться до уваги. Моя юність була по-своєму щасливого, але непримітної.

Зараз в паспорті стільки штампів, що просто не перелічити. Я жила в Лос-Анджелесі, Нью-Йорку і на Балі, переїжджала просто тому, що мені хотілося, без планів і фінансових гарантій. Я закохувалася в чоловіків на трьох різних континентах, могла б вийти заміж за того, хто зробив пропозицію в 25. Але я вибрала інший варіант. Коли я оглядаюся назад і розумію, скільки досвіду отримала, не шкодую про рішення.

випробування

Те, що я пережила три роки тому, мій психотерапевт позначив як «просвітлення». Зазвичай це називають нервовим зривом. Я звільнилася з роботи, поїхала з міста і «перезавантажила» все своє життя.

У мене була успішна робота, багато шанувальників. Однак я відчувала, що живу не своє життя. У якийсь момент це вирвалося назовні. Зараз мені в тисячу разів комфортніше жити, так що страждання того коштували.

Коли ти вільна, складно ігнорувати буркотливий голос в голові, адже ти так багато часу проводиш з ним наодинці

Моя подруга пережила щось подібне, коли була одружена. У процесі «переродження» їй довелося пройти через важке розлучення, в той час як я медитувала в джунглях. Я не кажу, що моя ситуація була кращою. Вони обидві були по-своєму жахливі. Але я б не проміняла свій досвід, який отримала під час життя на Балі. Навряд чи я змогла б зрозуміти, хто я насправді, будучи у відносинах. Коли ти вільна, складно ігнорувати буркотливий голос в голові, адже ти так багато часу проводиш з ним наодинці.

усвідомлення

Не впевнена, що я хочу того, що покладається хотіти в моєму віці. У дитинстві я не сумнівалася, що вийду заміж. Перед очима був приклад батьків - вони у шлюбі вже 43 роки. Але зараз я не марю заміжжям. У мені дуже сильний дух свободи, щоб вибрати одного чоловіка на все життя.

Я хочу дітей, але починаю думати, що, можливо, мені не судилося стати матір'ю. Звичайно, біологічний імпульс дає про себе знати. У додатку для знайомств я починаю обговорювати дітей на п'ятій хвилині листування. Але розумом я розумію: діти не для мене. Мені подобається бути вільною, для виховання дітей це не найкращі умови.

У житті доводиться вибирати, і я задоволена вибором

Йдемо далі. Я залишила посаду керівника відділу маркетингу і стала позаштатним автором. Зараз я редактор, але у мене як і раніше менше відповідальності і нижче заробіток. Але я стала набагато щасливіше. Велику частину часу взагалі не помічаю, що працюю.

У мене все ще є великі цілі, і хороший заробіток зайвим не буде. Але в житті доводиться вибирати, і я задоволена вибором.

майбутнє

Звичайно, я заздрю ​​друзям, які виховують дітей і можуть собі дозволити не працювати. Іноді я заздрю ​​так сильно, що мені доводиться видаляти їх зі свого кола спілкування. Їхній шлях визначений, а мій немає. З одного боку, це лякає, з іншого - захоплює дух від передчуття.

Я поняття не маю, як моє життя буде виглядати в майбутньому. Попереду довгий шлях, і мене це радує. Я не хочу знати, як будуть виглядати мої наступні двадцять років. Я можу зірватися і переїхати в Лондон через місяць. Можу завагітніти і народити близнюків. Можу продати книгу, закохатися, піти в монастир. Для мене відкриті нескінченні варіанти подій, які можуть змінити життя.

Якщо мої досягнення не так очевидні, як покупка власного будинку або народження дитини, це не робить їх менш важливими

Так що я не вважаю себе невдахою. Я живу не за сценарієм, в душі я художник. Створення життя без плану - самий захоплюючий досвід, який я могла уявити. Якщо мої досягнення не так очевидні, як покупка власного будинку або народження дитини, це не робить їх менш важливими.

Джерело: http://uainfo.org